Питання отримання шкільної освіти в Україні завжди дуже актуальні. На жаль, критика украй рідко супроводжується суттєвими аргументами, окрім власного досвіду чи розповідей знайомих. Навіть самі експерти зі сфери освіти оперують суто загальними фактами, а Міністерство освіти має дуже мало докладної інформації про школи та їх учнів. Держстат та більшість інших відомств досі не мають сучасних сайтів із зручним інтерфейсом, із якими міг би працювати кожен – а звичайній людині навряд чи багато користі від невідсортованих «простирадл» із цифрами.
Проте саме статистичні дані дозволяють подивитись в осередок проблеми:
— демографічна криза у школі. За даними Держстату, кількість шкіл в Україні досягла максимуму в 1994 році, коли функціонувало близько 22 300 закладів. У них навчалось понад 7 мільйонів 100 тисяч учнів, тобто в середньому 320 учнів на школу. У 2013 р. було вже 19 300 шкіл і лише 4 мільйони 200 тисяч учнів, тобто 217 на кожен заклад. Різниця в кількості класів та вчителів не настільки сильно залежить від типу населеного пункту.
— однаковий тест, різні результати. Про навчальні досягенння українських школярів найкраще з наявних даних може розповісти результати ЗНО. У містах випускники мають вищі бали ЗНО, ніж у селах, а найкращі результати зазвичай отримують у найбільших містах.
— справа техніки. Для прикладу можна поглянути на статистику з кількості комп’ютерів у школах. Сільські школи мають в середньому 9 комп’ютерів на заклад, порівняно з 22 у середніх містах та 28 у великих.
— бідні школи обходяться найдорожче. Відмінності у наповнюваності класів та завантаженості вчителів не можуть не впливати на фінансування шкіл. Сільський учень «дорожчий» для держави, ніж міський.
Проблеми шкільної освіти України мовою цифр
