Виховання в сучасній школі — питання злободенне. З одного боку, саме в навчальному закладі діти починають пізнавати життя в повному сенсі цього слова, та виховна роль школи незаперечна. З іншого боку – типова ситуація, коли батьки при першій можливості звинувачують педагогів в профнепридатності. Куди зручніше обмежитися лише наданням освітніх послуг. А що робити в ситуації, яка склалася, дітям, котрим не вистачає виховання ні від школи, ні від постійно зайнятих батьків? Спробуємо розібратися.
Хто у вихованні дитини головніший – школа чи батьки? В нашій країні з впевненістю скажуть, що саме мама та тато, а за кордоном виділити когось одного, скоріш всього, не зможуть. В багатьох країнах світу школи беруть на себе відповідальність не лише за надання знань по базовим предметам, але й за адаптацію до життя в суспільстві, дає поняття про те, як поводити себе в колективі, аналізувати нову інформацію та застосовувати її в зовнішньому світі. В нашій країні тенденція інша, вчителі віддають перевагу надавати знання маленькому громадянину, підготовувати його до різноманітних тестувань та виставити оцінки, все інше лягає на плечі батьків. І не важливо, що мама та тато бачать свою дитину тільки вечорами та у вихідні дні.
З іншого боку викладачів можна зрозуміти. Адже саме в них полетить каміння у разі, якщо вдома батьки почують від дитини нецензурне слово, побачать як їх дитина стане учасником бійки та ін. тим паче, що учнів судять не за моральними якостями та хорошою поведінкою, а за оцінками. Додаймо до цього ризик ущемити права дитини, образити її або спровокувати на неочікувані дії. Ось і виходить, що функція «підготувати до екзаменів, ЗНО» цінніша, ніж «виховати порядну людину». А вчителів вже не так цікавить виховання в школі, адже є інші, більш заохочувані завдання.
До можливих причин того, чому сучасна школа змінила орієнтацію виключно на освіту, можна віднести завантаженість викладачів звітами, зменшення аудиторного навантаження та класних годин. Іншими словами, у вчителів немає часу та можливості спілкуватися зі своїми учнями.
А ось батьки, як показали опитування, бачать в школі другого і мало не головного, вихователя. Як правило вони навіть не надто часто зустрічають дитину із школи, не кажучи вже про комплексну роботу, проте від навчального закладу чекають повноцінного виховательського підходу. Понад 77% учасників соціологічного опитування на цю тему щиро вважають, що саме школа повинна виховувати їх дітей. Особливо це стосується виховання в початковій школі, куди зазвичай діти приходять, м’яко кажучи, непідготовленими до життя в суспільстві.
Саме від школи чекають, що дитина навчиться бути доброю та чуйною, познайомиться з правилами етикету, вивчить ввічливі слова та дізнається як вижити в сучасному суспільстві з користю для себе. Проте чи існують такі поняття в шкільній програмі виховання?
Виявляється, що програма виховання в школі все ж існує. Це визначення змісту діяльності дітей для досягнення виховного результату. Програма вказує учителям на те, чим необхідно наповнювати шкільні будні учнів для розвитку в них позитивних якостей. В нашій країні виховання безпосередньо пов’язане з багатствами культури. Вивчаючи їх, діти повинні навчитися «осмислювати діяльність та соціальне життя».
Програма, яка відповідає за виховання дітей в школі, ґрунтується на взаємодії учня та вчителя. Проведений разом час направлений на залучення до культури і розширення кругозору. В школі учні повинні сформувати своє відношення до світу та власну систему цінностей. Вчитель, в свою чергу, за роки навчання повинен допомогти сформувати в учня уявлення про гідне життя людини, навчитись звітуватись перед собою за свої дії, розвинути потребу в постійному осмисленні життя і залучати до творчої діяльності.
В список виховних заходів входять: шкільні свята, тематичні класні години та різноманітні пізнавальні заходи (екскурсії, змагання, вистави, зуcтрічі з ветеранами), а також дні самоврядування, профорієнтації та інтелектуальні ігри.
Який із школи вихователь?
